27 грудня 2016 року в Інституті законодавства Верховної Ради України відбулася наукова конференція «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНИ» у якій взяли участь представники Адміністрації Президента України, апарату Верховної Ради України, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, провідні науковці.
Від Асамблеї у заході взяли участь Президент Асамблеї, д-р. наук з держ. упр., професор, Заслужений юрист України – Євген Олександрович Романенко, Перший Віце-президент Асамблеї, д-р. наук з держ. упр. – Оксана Ігорівна Пархоменко-Куцевіл, Виконавчий директор Президії Асамблеї, канд. наук з держ. упр. – Ірина Віталіївна Чаплай, а, також, член Асамблеї – д-р. наук з держ. упр., професор – Олександр Григорович Пухкал.
Учасники обмінялися думками щодо ролі і значення системи державного управління у забезпеченні стабільності й оновленні суспільно-державного життя. Особливу увагу було приділено проблемним питанням державного управління, у контексті європейської інтеграції України.
Розглянуто стан, проблеми та перспективи розвитку органів державної влади в Україні.
Присутні наголосили, що однією з найгостріших проблем у сфері державного управління є наявність некваліфікованих керівних кадрів, які володіють старими уявленнями про способи управління, а не новими ринковими законами. Структура управління країною невизначена, затратна, не здатна до швидкого реагування на зміни, продовжує ускладнюватися. Проблеми держави розв’язуються не за рахунок знань, умінь і здібностей управлінських кадрів, а за рахунок нарощування чисельності кадрів у структурі державного управління. Значну увагу було приділено аналізу зарубіжного досвіду розв’язання означених проблем.
Також, було зазначено, що для удосконалення структури управління державою потрібно:
– зосередити увагу на якості управлінський кадрів при їх підборі і відборі;
– чітко розділити функції, мету і завдання виконавчої, законодавчої і судової влад, взявши за основу закон і законність;
– запровадити систему контролю, взаємоконтролю і самоконтролю всіх гілок влади, використовуючи як основний контроль – контроль суспільства (основу системи народовладдя).
Під час дискусії, учасники висловлювали конкретні пропозиції щодо можливих змін в системі державного управління, а, також, підготовки суспільства до їх сприйняття.